Чому я вирішив спочатку спробувати сам, а вже потім говорити з іншими
Я не дуже довіряю порадам, коли людина сама не користується тим, про що говорить. І в якийсь момент я зрозумів: сам я теж не хочу бути таким.
Чому я вирішив спочатку спробувати сам, а вже потім говорити з іншими
Мені завжди було дивно, коли людина щось радить, але сама цим не користується. Тому я вирішив для себе просто: спочатку пройти через власний досвід, а вже потім щось розповідати іншим.
Я хочу говорити тільки про те, що сам пробував, бачив у своєму житті і можу пояснити простими словами. Так мені спокійніше. І так чесніше перед людьми.
Колись я помітив одну просту річ. Якщо мені щось радить людина, а потім виявляється, що вона сама цим навіть не користується, у мене одразу зникає інтерес до розмови. Не тому, що вона погана. Просто я не розумію, як можна радити те, що сам не перевірив у своєму житті.
Я сам не люблю, коли мені радять з чужих слів
Буває, людина починає щось розповідати. Говорить впевнено. Пояснює красиво. Каже, що це хороша річ і мені варто звернути увагу.
А потім ти питаєш: а ти сам цим користуєшся?
І відповідь виходить якась розмита. Ну, не зовсім. Ну, планую. Ну, знайомі пробували. Ну, в компанії кажуть, що класно.
І в цей момент для мене розмова вже змінюється. Бо я хотів почути людину, а почув переказ.
Саме тому я не хочу робити так само. Якщо я щось раджу, мені важливо самому розуміти, про що я говорю.
Що для мене важливо
- Самому спробувати
- Побачити, чи підходить це мені
- Не поспішати з висновками
- Не говорити чужими словами
- Не обіцяти те, чого сам не бачив
- Говорити просто і по-людськи
- Залишати людині її рішення
Це стосується не тільки продуктів
Я так само дивлюся і на інші речі.
Якщо я пишу про переїзд, то пишу про те, через що ми самі проходили. Якщо говорю про Норвегію, то говорю про те, що бачу в нашому житті. Якщо зачіпаю тему сім’ї, то це не книжкова теорія, а наші звичайні дні, помилки, висновки і новий досвід.
Мені здається, саме це люди й відчувають. Коли за словами є життя. Не вигадана картинка. Не чужа історія. А щось справжнє, через що людина сама проходить.
З FitLine у мене було так само
Я не хотів одразу всім щось розповідати. Мені самому було цікаво зрозуміти, як це впишеться в наше життя.
Не на один день. Не просто спробувати і забути. А саме подивитися, чи може це стати нормальною щоденною звичкою.
Чи зручно. Чи хочеться повторювати. Чи підходить нашому ритму. Чи не виглядає це як щось зайве, що спочатку купив, а потім поставив на полицю.
І тільки коли продукт почав ставати частиною нашого ранку, я відчув, що можу говорити про нього спокійніше. Не з буклета. А від себе.
Спробувати
Не починати з розмов. Спочатку самому зрозуміти, що це таке і як воно виглядає в моєму житті.
Пожити з цим
Дати собі трохи часу. Бо перше враження не завжди показує, чи стане річ частиною звичайного дня.
Розповісти
Говорити тоді, коли вже є що сказати від себе. Просто, чесно і без зайвих прикрас.
Я не хочу, щоб люди слухали мене з підозрою
Зараз багато хто насторожено ставиться до будь-яких рекомендацій. І я це розумію.
Бо часто буває так: людина ніби ділиться, але насправді дуже хоче, щоб ти щось купив, кудись зайшов або швидко погодився.
Таке відчувається. Навіть якщо сказано все красиво.
Я не хочу, щоб після моїх слів у людини було відчуття, що її кудись підштовхнули. Мені ближче, коли людина сама спокійно думає: цікаво, можна запитати більше.
Мені простіше говорити, коли я сам цим живу
Коли ти сам користуєшся продуктом, у тебе з’являються нормальні слова. Не завчені. Не надумані. А свої.
Ти можеш сказати, як це виглядає вранці. Як ти це вписав у день. Що тобі зручно. Що сподобалося. Що ще хочеш краще зрозуміти.
І така розмова зовсім інша. Бо ти не намагаєшся виглядати експертом там, де сам тільки почав. Ти просто говориш як людина, яка пробує і ділиться тим, що бачить.
Так само і з бізнесом
Я не хочу говорити про бізнес так, ніби в мене вже є відповіді на всі питання.
Мені важливо самому проходити цей шлях. Дивитися, як це працює. Розбиратися, що мені близько. Вчитися. Помилятися. Поступово знаходити свій спосіб говорити з людьми.
Бо запрошувати когось у те, що сам не почав розуміти, для мене дивно.
Я краще скажу чесно: я сам у процесі, мені це цікаво, я бачу в цьому можливість, і саме тому про це пишу.
Мені не потрібна роль людини, яка все знає
Я не хочу виглядати безпомилковим. Це все одно неправда.
Я можу чогось не знати. Можу розбиратися поступово. Можу змінювати думку. Можу спочатку не все правильно зрозуміти. Це нормальна частина будь-якого нового шляху.
Але я хочу бути чесним у цьому.
Бо людина, яка просто говорить: “я пробую, дивлюся, вчуся і ділюся тим, що бачу”, для мене набагато ближча, ніж людина, яка з першого дня говорить так, ніби вже все пройшла.
Після 40 особливо не хочеться грати ролі
Можливо, це теж прийшло з віком.
Раніше легше було захопитися ідеєю і швидко побігти розповідати всім. Зараз мені важливіше трохи зупинитися і самому зрозуміти, що я насправді про це думаю.
Бо часу на порожні розмови вже менше. І бажання виглядати кимось, ким ти не є, теж менше.
Хочеться простіше. Спокійніше. По-людськи. Без потреби щось із себе будувати.
Коли сам пробуєш, краще розумієш питання людей
Якщо людина питає про продукт, мені легше відповідати, коли я сам через це проходив.
Як приймати. Коли зручно. Чи легко не забувати. Як воно вписується в ранок. Чому не варто чекати дива за один день. Чому важлива регулярність.
Те саме з бізнесом. Якщо я сам щось роблю, то краще розумію, де можуть бути сумніви. Що лякає. Що незрозуміло. Де потрібна підтримка. А де людині просто треба час.
Власний досвід робить розмову не теоретичною. А нормальною.
Я хочу, щоб люди бачили не тільки результат, а й шлях
Мені здається, на сайті важливо показувати не тільки готові висновки. Важливо показувати, як людина до них приходить.
Як вона переїжджає. Як адаптується. Як змінює звички. Як починає більше думати про здоров’я. Як пробує продукт. Як дивиться на бізнес. Як шукає свій нормальний спосіб говорити з людьми.
Тоді читач бачить не просто слова. Він бачить шлях.
І, можливо, саме через це йому стає легше написати, поставити питання або просто залишитися поруч і читати далі.
Не кожна рекомендація має звучати як реклама
Я взагалі думаю, що найкращі рекомендації часто звучать дуже просто.
“Ми спробували.” “Нам підійшло.” “Я користуюся.” “Мені зручно.” “Можу розповісти, як це в нас.”
Без великих обіцянок. Без спроби вразити. Без відчуття, що людину зараз переконуватимуть.
Саме таким форматом мені хочеться говорити і про FitLine, і про партнерство, і про все, що з’являється в нашому житті.
Я починаю з себе, бо так спокійніше
Спокійніше мені. І, думаю, спокійніше людям, які читають або ставлять питання.
Бо коли за словами є власний досвід, не треба сильно напружуватися, щоб виглядати переконливо.
Можна просто розповісти, як є. Що спробував. Що помітив. Що стало частиною дня. Що ще вивчаєш. Чому тобі це цікаво.
І людина сама відчує, близько їй це чи ні.
Спочатку досвід, потім слова
Для мене це найчесніший порядок. Спочатку самому спробувати. Побачити, як це працює в реальному житті. І тільки потім говорити з людьми.
Так простіше бути собою. І так легше будувати розмову, після якої людині хочеться не втекти, а спокійно поставити питання, якщо їй справді цікаво.
Інші статті