Багато років мені було простіше написати текст, ніж увімкнути камеру і кілька хвилин говорити самому. У тексті можна все перечитати, виправити й переписати. На відео одразу чуєш свій голос, бачиш паузи, забуваєш слова і починаєш думати, як виглядаєш зі сторони. Я довго чекав, що спочатку стане легше. Не стало. Тому в якийсь момент просто почав записувати.
Я не став впевненим. Я просто почав знімати відео
Мені було набагато легше працювати з текстами, сайтами й SEO, ніж говорити перед камерою. І справа була не в техніці. Треба було просто звикнути бачити й чути себе таким, яким мене бачать інші.
А перед камерою все, що можна було сховати в тексті, раптом стало видно
Я багато років працював із сайтами, SEO, контентом і текстами.
У тексті в мене завжди є час.
Можна написати речення. Прочитати. Зрозуміти, що воно погане. Видалити. Написати ще раз. Замінити одне слово. Потім ще раз усе перечитати перед публікацією.
Навіть якщо перший варіант був невдалим, його ніхто не побачить.
З відео в мене все виявилося інакше.
Натиснув запис, почав говорити, забув слово. Зробив дивну паузу. Збився з думки. Потім передивляєшся і замість того, щоб слухати, що сказав, дивишся на себе.
Я звертав увагу майже на все, крім того, що хотів сказати
Записуєш відео, потім вмикаєш його і починається.
Перша реакція була приблизно така: невже я справді так говорю? Свій голос на записі здавався зовсім не таким, яким я його звик чути.
Одразу помічаєш, де зупинився, де повторився, де занадто довго шукав потрібне слово або почав говорити складніше, ніж потрібно.
Починаєш дивитися, куди дивишся, як стоїш, що робиш руками. І дуже легко взагалі перестати слухати зміст відео.
Через це перші записи хочеться перезнімати ще й ще.
Не обов'язково тому, що в них була якась серйозна проблема. Просто щоразу знаходиш нову дрібницю, яка тобі не подобається.
Коли ми говоримо, ми чуємо власний голос не тільки через повітря, а й через вібрації, які передаються через тканини й кістки голови. На записі ми чуємо переважно звук, який передається через повітря. Тому голос може здаватися незвичним порівняно з тим, як ми звикли чути себе під час розмови.
Пояснення Scientific AmericanКоли я це зрозумів, став трохи спокійніше ставитися до власного голосу. Він не став іншим. Просто на записі я чую його не так, як під час звичайної розмови.
Бо одна справа знати тему, а інша - не загубити думку під час запису
Я не завжди говорю на відео повністю без підготовки.
Іноді користуюся телесуфлером.
Причина проста: я можу знати, про що хочу сказати, але після натискання кнопки запису забути частину думки, переставити все місцями або піти зовсім в інший бік.
Текст перед очима допомагає цього уникнути.
Але тут я зіткнувся з іншою проблемою.
Те, що нормально читається на екрані, не завжди нормально звучить уголос.
Можна написати довге речення, яке в статті виглядає цілком нормально. А потім спробувати вимовити його перед камерою і зрозуміти, що так у житті ніхто не говорить.
Якщо я не можу нормально вимовити речення, часто простіше переписати його, а не намагатися красиво прочитати.
Тому для мене телесуфлер не замінює нормальну мову. Він просто допомагає не втратити те, що я хотів сказати.
Чужі й занадто красиві формулювання особливо погано звучать уголос
У тексті іноді можна заховати просту думку за складним реченням.
На відео це чути майже одразу.
Якщо я намагаюся говорити словами, якими не користуюся в звичайній розмові, це звучить неприродно.
Якщо речення занадто довге, я сам починаю в ньому губитися.
Якщо намагаюся щось сильно прикрасити, потім дивлюся запис і думаю: я б людині поруч так не сказав.
І це для мене стало хорошою перевіркою не тільки для відео, а й для текстів.
я справді так говорю чи просто намагаюся написати красиво?
Саме тому зараз мені ближчі прості речення.
Сказати, що сталося. Що думаю. Що сам пробував. У чому не впевнений. Що хочу перевірити далі.
Без ролі людини, яка знає відповіді на всі питання.
Не намагатися за одне відео сказати все
Я досі вчуся записувати відео. Але кілька речей для себе вже зрозумів.
Коли я намагаюся втиснути у коротке відео п'ять різних тем, сам починаю плутатися. Значно простіше говорити про щось одне.
Якщо боюся загубити важливу думку, можу підготувати текст або скористатися телесуфлером. Для мене це звичайний робочий інструмент.
Коли передивляюся запис, намагаюся спочатку зрозуміти, чи нормально пояснив свою думку, а вже потім дивитися на дрібні недоліки.
Це не означає, що тепер усі відео записуються швидко.
Я можу збитися. Можу перезаписати. Можу подивитися результат і вирішити, що краще зробити ще раз.
Але сама камера вже не здається мені чимось, до чого спочатку треба довго готуватися.
Тексту для того, що я зараз роблю, мені вже недостатньо
Я люблю тексти й нікуди від них не збираюся.
Цей сайт теж побудований насамперед на текстах.
Але є велика різниця між тим, коли людина прочитала твою статтю, і тим, коли вона ще й чує, як ти говориш.
Я пишу про своє життя, сім'ю, Норвегію, здоров'я, те, що сам пробую, і про бізнес, яким займаюся.
У таких темах для мене важливо не тільки правильно скласти речення.
Мені важливо, щоб людина розуміла, хто це говорить.
Як я пояснюю. Як думаю. Де говорю впевнено, а де сам ще розбираюся.
Саме тому відео для мене зараз не окремий проєкт і не спроба стати блогером.
Це ще один спосіб нормально розповідати про те, чим я займаюся і що відбувається в моєму житті.
Я б не сказав, що одного дня вона просто з'явилася
Назва цієї статті для мене досі точна.
Я не став раптом людиною, якій байдуже, як вона виглядає на відео.
Я не перестав помічати свої помилки.
І не кожного разу можу натиснути запис і одразу нормально сказати все, що хотів.
Але після перших спроб стало зрозуміло інше.
Чекати, поки спочатку з'явиться впевненість, у моєму випадку не мало сенсу.
Мені просто не було звідки взяти досвід камери, поки я не почав перед нею говорити.
Тому зараз я дивлюся на це значно практичніше.
Записав. Подивився. Побачив, що не подобається. Наступного разу спробував зробити краще.
Так я багато чого вчив у своєму житті. З відео виявилося приблизно так само.
Не тому, що тепер легко, а тому, що вже розумію, навіщо мені це потрібно
Перші відео показали мені не те, що я погано говорю на камеру.
Вони показали, чого я ще не вмію.
Десь говорю занадто довго. Десь гублю думку. Десь текст звучить нормально на екрані, але зовсім не підходить для розмови.
Все це можна побачити тільки після того, як щось записав.
Тому сьогодні я вже не чекаю дня, коли нарешті відчую себе повністю готовим.
Мені важливіше продовжувати, дивитися на результат і потроху краще говорити своїми словами.
А впевненість, якщо вона стане більшою, буде вже наслідком цієї практики.
Тут зібрані теми, з якими я сам маю справу у своєму житті
Наша сім'я і життя в Норвегії, здоров'я та енергія, мій досвід із FitLine, зміни після 40 і міжнародний партнерський бізнес, який я будую по-своєму, без спаму та заучених продажів.
Я не пишу з позиції людини, яка все знає. Мені важливі власний досвід, проста мова і конкретика. Якщо хочеш зрозуміти, хто я, чому створив SHCHOKIN.PRO і як усі ці теми пов'язані між собою, почни зі сторінки «Про мене».